Фірма в умовах досконалої конкуренції.


1 Умови формування ринку досконалої конкуренції.

2 Конкурентна фірма.

3 Загальний середній, граничний доход і прибуток фірми.

4 Максимізація прибутку конкурентною фірмою.

5 Варіанти рівноваги конкурентної фірми в короткостроковому періоді.

6 Довгострокова рівновага.

7 Чиста конкуренція та ефективність.

Основні терміни і поняття

1 Валовий доход.

2 Валові витрати.

3 Граничний аналіз.

4 Граничний доход.

5 Граничні витрати.

6 Граничні витрати довгострокові.

7 Довгострокова крива пропозиції.

8 Довгострокова рівновага.

9 Досконала конкуренція.

10 Зростаючі витрати.

11 Конкурентна фірма.

12 Крива попиту галузі.

13 Крива пропозиції галузі.

14 Максимізація прибутку.

15 Попит конкурентної фірми.

16 Ринок досконалої конкуренції.

17 Рівновага галузі.

18 Рівновага конкурентної фірми.

1)

Досконала конкуренція є найбільш виразною схемою ринкової структури, яку можна використовувати для аналізу економічних процесів.

Вона є ідеальним типом ринкової структури, перевага якого полягає у тому, що завдяки його існуванню стає можливим чітке визначення системи обмежень, з якими стикається фірма, на шляху до максимізації прибутку.

Умови формування ринку досконалої конкуренції.

1) Ринок складається з великої кількості продавців, кожний з яких продає стандартизовану продукцію великій кількості покупців.

2) Кожна фірма має дуже незначну частку у загальному випуску продукції, що поступає на ринок і ця частка не перевищує 1 % загального продажу.

3) Фірма не цікавиться рішенням своїх конкурентів. Вона не розглядає конкурентів як таких, що можуть обмежити її ринкову частку продажу.

4) Інформація про ціни, технології та імовірний прибуток легко доступна, що дозволяє гнучко реагувати на зміну ринкових умов.

5) Входження в ринок та вихід з нього не обумовлені ніякими переходами для продавців стандартизованої продукції, що забезпечує їм повну мобільність у використанні ресурсів.

Конкурентна фірма

2)

Підприємницька фірма – це самостійно діючий суб’єкт ринку, метою діяльності якого є отримання прибутку через виробництво одного, або більше товарів для продажу на ринку.

Конкурентна фірма – це фірма, яка продає свою продукцію на ринку досконалої конкуренції.

Припущення про максимізацію прибутку продавцями лежить в основі моделі пропозиції конкурентної фірми її раціональної економічної поведінки.

3)

Дохід підприємства утворюється передусім від реалізації виробленого прибутку, тобто це грошова виручка від реалізації товарних фондів. Розрізняють такі види доходів фірми: звичайний, капітальний, дивідендний.

Звичайний дохід фірми формується за рахунок грошових надходжень від основної діяльності.

Капітальний дохід – це дохід фірми від перепродажу виробничих фондів, землі, майна та фінансових активів.

Дивідендний дохід – це дохід від акцій інших фірм, яким володіє фірма. Основним видом доходу фірми є звичайний дохід.

Валовий дохід – уся сума доходу фірми. Чистий дохід – це валовий дохід, без суми повних витрат, тобто це прибуток фірми.

Для характеристики доходу фірми важливим є показники середнього і граничного доходу, пов’язані із сукупним доходом.

Сукупний дохід, який одержує фірма, дорівнює ціні продукту (Р), помноженій на кількість реалізованого товару (Q):

R = P · Q.

Сукупний дохід інколи позначається через R (Q), щоб показати, що його розмір залежить від обсягу випуску продукту (Q).

Граничний дохід MR – це приріст доходу (DR) як результат приросту виробництва на одну одиницю товару (DQ):

Середній дохід фірми AR - це дохід в середньому на одну одиницю проданого товару:

Середній дохід дорівнює ринковій ціні одиниці товару.

Суть прибутку (чистого доходу) як економічної категорії проявляється у його функціях: по-перше, він є критерієм господарської діяльності підприємства; по-друге, він здійснює розподіл чистого доходу нації; по-третє, він економічно стимулює підприємство.

Основна мета будь-якого підприємства – максимізація прибутку. Вона досягається шляхом зменшення середніх, повних, і граничних витрат підприємства при зростанні обсягу виробництва, тобто при підвищенні його ефективності.

У найбільш загальному вигляді економічну ефективність діяльності підприємства можна визначати ти через норму прибутку:

Чим вища норма прибутку, тим вища ефективність виробництва.

Значення норми прибутку полягає у тому, що вона є мірою корисності вкладення капіталу, ефективності його використання. Мета підприємця – це максимізація прибутку і мінімізація витрат, тому капітал спрямовується туди, де вища норма прибутку. Остання виступає регулятором інвестицій у виробництво.

У господарській практиці норма прибутку є виразником рентабельності виробництва: фірма, що має прибуток, є рентабельною, а та, у якої його нема, є нерентабельною, збитковою.

Розрізняють показники загального прибутку і чистого прибутку. Тому виділяють загальну і розрахункову рентабельність. Загальна рентабельність розраховується так:

Розрахункова рентабельність обчислюється інакше:

4)

Максимізація прибутку конкурентною фірмою

Мета фірми – максимізація прибутку.

Прибуток – це різниця між сукупним доходом (TR) і сукупними витратами (ТС) за період продажу:

Прибуток = ТR – ТС.

Фірма прагне максимізувати прибуток, намагаючись максимізувати різницю між валовим доходом (ТR) і валовими витратами (ТС).

Для конкурентної фірми валовий доход дорівнює ціні проданого товару (Р), помноженій на обсяг продажу (Q): ТR = P · Q.

Оскільки конкурентна фірма – це фірма, що приймає ціну, а не встановлює її, ціна знаходиться поза впливом конкурентної фірми.

Передбачається, що фірма враховує зміни величини витрат у процесі випуску продукції і вибирає той його обсяг, який дасть максимум прибутку, що і буде відповідати максимальній різниці (ТR – ТС).

Основні підходи до визначення максимізації прибутку.

Сукупний аналіз

- використовує зіставлення сукупних величин.

Граничний аналіз

- використовує зіставлення граничних величин.

Це є графік Максимізації прибутку конкурентною фірмою.

Максимізація прибутку досягається, коли відрізок між TR і ТС найбільший (відрізок АВ (TR TC), обсяг випуску Q). Точки С і D – точки критичного обсягу випуску продукції, коли (ТС = TR).

Коли обсяги виробництва менші, ніж Q1, або більші ніж Q2, виробництво стає збитковим (ТСTR).

При випуску Q, що відповідає max прибутку, нахил кривої валових витрат (ТС) дорівнює нахилу кривої валового доходу (ТR’).

Оскільки нахил кривої ТС – це граничні витрати (МС), а нахил кривої TR – це граничний доход (МR), то рівність нахилів цих кривих у точках, що відповідають обсягу виробництва Q, означає і рівність їх граничних витрат і граничного доходу (тобто МС = МR).

Це є графік максимізації прибутку конкурентною фірмою.

Обсяг виробництва Q, який максимізує прибуток, визначається при умові рівності граничних витрат (МС) і граничного доходу (МR) в точці Е (точці максимізації прибутку).

MR = MC.

MR

DTR=D(PQ)

DTR = PDQ – вплив конкурентної фірми на ціну Р відсутній.

МR = P (DQ)/ DQ = P.

Тому граничною умовою для фірми, що максимізує прибуток на ринку досконалої конкуренції, буде:

Р = МС.

Фірмі варто виробляти певний обсяг продукції, якщо це приносить їй економічний прибуток, або якщо збитки будуть меншими, ніж у разі припинення виробництва. Економічний прибуток фірма отримуватиме тоді, коли валовий доход виявиться більшим, ніж сукупні витрати. Отже, якщо різниця між валовим доходом та сукупними витратами фірми при якомусь обсязі виробництва має позитивне значення, то фірмі краще виробляти продукцію, ніж припинити виробництво.

Варіанти рівноваги конкурентної фірми в короткостроковому періоді.

5)

Графік А. і графік Б. це є рівновага конкурентної фірми в короткостроко­во­му періоді.

Для конкурентної фірми, що отримує прибуток (Графік а) ринкова ціна (Р) на продукцію фірми більша, ніж середні витрати на її виробництво АС при тому його обсязі (Q), який максимізує прибуток. Фірма отримує економічний прибуток:

Прибуток = (Р – АС) · Q.

Для конкурентної фірми на рівні самоокупності (Графік б) ринкова ціна (Р) на продукцію фірми дорівнює мінімальним середнім витратам (АС) при обсязі випуску Q. Це дозволяє їй лише покрити витрати. Фірма отримує нульовий економічний прибуток.

Р = МС = Min AC.

Конкурентна фірма, що несе збитки.

Для конкурентної фірми, що несе збитки (Графік а) ринкова ціна (Р) нижча за мінімально можливі середні витрати (АС) при обсязі випуску продукції Q (ACP), фірма не покриває свої витрати на виробництво продукції і несе збитки.

Збитки = (АС – Р) · Q.

Графік б. Рівновага конкурентної фірми в короткостроковому періоді.

Для конкурентної фірми, що мінімізує збитки (графік б), ринкова ціна (Р) нижча за мінімально можливі середні витрати (АС) при обсязі випуску продукції (Q)(PАС), але перевищує мінімум середніх змінних витрат (АVC) при цьому ж обсязі випуску (РАVС). Мінімізуючи збитки, фірма коригує обсяг випуску продукції таким чином, щоб він був встановлений відповідно до точки (Р=МС), що забезпечить їй покриття змінних витрат (АVС) і частково постійних витрат (FC).

Графік г). Конкурентна фірма, що припиняє виробництво. Якщо ринкова ціна (Р) буде нижчою, ніж мінімальні змінні витрати (АVС), фірма припинить виробництво (графік г). Ціна припинення виробництва: Р = МС = min AVC.

Довгострокова рівновага.

6)

Досконало конкурентна фірма виробляє продукцію на довгостроковому інтервалі тільки у тому випадку, коли ціна Р буде не нижчою, ніж довгострокові середні витрати (LAC) (Графік а).

Графік а. Рівновага конкурентної фірми в довгостроковому періоді.

LMC – довгострокові граничні витрати.

LAC – довгострокові середні витрати.

Довгостроковий період – це період, достатній для входу нових фірм у галузь або виходу з галузі. В довгостроковому періоді всі види витрат розглядаються як змінні витрати; в довгостроковому періоді фірми можуть як збільшувати, так і зменшувати масштаби виробництва; в галузь можуть ввійти нові фірми, частина фірм може покинути галузь.

Конкурентна фірма знаходиться в стані короткострокової рівноваги, коли при рівноважному обсязі випуску продукції ціна Р дорівнює граничним витрата там МС, і тоді досягається ефективність розподілу.

Р = МС.

Конкурентна фірма знаходиться в стані довгострокової рівноваги, коли при рівноважному обсязі випуску продукції ціна (Р) дорівнює граничним витратам (МС), а також дорівнює середнім сукупним витратам (АС). Коли це відбувається фірма також досягає виробничої ефективності:

Р = МС = АС.

7)

Чиста конкурентна ефективність.

Розглядаючи попереднє питання, ми з’ясували, що рівновага у довготерміновому періоді при встановленні такої рівності:

MR = P = MC = ATC.

Конкурентна фірма може мати економічний прибуток лише у короткотерміновому періоді. У довготерміновому періоді вона просто покриватиме свої витрати.

Більшість дослідників сходяться на тому, що чиста конкуренція найбільше відповідає вимогам ефективності суспільного виробництва. Про ефективність тієї чи іншої моделі ринку можна судити, виходячи з того, як вона виконує покладені на неї головні функції. Оскільки ресурси суспільства завжди обмежені, то ефективнішою вважається та система, яка, з одного боку, виробляє необхідний продукт при найменших витратах, а з іншого – забезпечує оптимальний розподіл обмежених ресурсів між галузями та окремими виробництвами.

Відповідно виділяють ефективність виробництва та ефективність розподілу ресурсів.

Економіка конкурентних цін спрямована на розподіл обмежених ресурсів, що є у розпорядженні суспільства, таким чином, щоб максимізувати задоволення потреб.

Ефективність виробництва конкурентного ринку реалізуються в тому, що зрештою ціна встановлюється на рівні мінімальних середніх витрат. Це означає, що споживачі одержують потрібні товари за найнижчими з усіх можливих цін при існуючій технології виробництва.

Конкурентна фірма керуючись мотивами максимізації прибутку, буде залучати ресурси та виробляти кожен товар до тієї точки, в якій ціна зрівняється з граничними витратами. Це означатиме, що ресурси роз приділено найефективніше.

Разом з тим, було б помилкою ідеалізувати конкурентний ринок, надаючи йому нехарактерних властивостей. Передусім слід мати на увазі, що конкурентний ринок через структуру виробництва лише дзеркально відображає структуру доходів суспільства.

Конкурентна фірма орієнтована виробляти те, що у неї купують. Якщо у суспільстві склалася викривлена структура доходів на користь заможних за рахунок бідних, то ринок чистої конкуренції буде готовий запропонувати за найнижчими цінами предмети розкоші, зате в обмеженій кількості пропонуватиме товари першої необхідності. Розв’язати цю суперечність ринок просто нездатний. Обмеженість ринкового механізму саморегулювання проявляється проявляється також у тому, що він готовий пропонувати лише ті продукти, які можуть бути кимось оплачені. Фірма не стане виробляти товари громадського користування, за які немає можливості отримати відшкодування від споживача. Тому ринковий механізм у сучасній економіці завжди доповнюється державним регулюванням.

Орієнтація на безпосередню максимізацію прибутку конкурентної фірми досить часто унеможливлює оптимальне поєднання поточних та перспективних цілей. Однак попри всі обмеження конкурентний ринок слід визначити найефективнішою моделлю ринку.