РУШІЙНІ СИЛИ


ЕКОНОМІЧНОГО РОЗВИТКУ СУСПІЛЬСТВА

1 Економічні потреби, яка їхня структура і як вони формуються

2 Економічні інтереси, які є види їх та як вони взаємодіють

3 Чому економічні потреби та інтереси с стимулами економічного розвитку

1 ЕКОНОМІЧШ ПОТРЕБИ ЯК МАТЕРІАЛЬНА ОСНОВА ІНТЕРЕСІВ

У демократичному суспільстві головними суб'єктами еко­номіки є: особа, колектив, співтовариство рівноправних громадян, народ (нація). Своїми активними цілеспрямованими діями вони впли­вають на розвиток науки, техніки, соціально-економічного прогресу в країні залежно від реалізації своїх інтересів. Ось чому побудувати високорозвинену ефективну економіку, досягти соціального прогре­су суспільства можна, лише орієнтуючись на задоволення потреб та інтересів різноманітних суб'єктів економічної системи.

ЕКОНОМІЧНІ ПОТРЕБИ ТА ЇХНЯ СТРУКТУРА

Поняття "потреба" дуже містке. Людина має систему най­різноманітніших потреб: фізіологічних, інтелектуальних (духовних), соціальних тощо. Колектив залежно від сфери діяльності має свої специфічні потреби. Скажімо, потребами підприємства, що вироб­ляє одяг, є розвиток його потужностей, запровадження нових моде­лей, зростання прибутку підприємства і доходів кожного його члена.

Потребами народу (нації) є зростання економічного, наукового, тех­нічного, духовного потенціалу країни, гарантування її зовнішньої безпеки, технічної, технологічної та культурної незалежності.

Є потреби самозахисту (безпеки, захищеності), потреби поваги (визнання, самоповаги), потреби у любові, духовній близькості, по­треби самоутвердження, саморозвитку тощо. Проте ми розглядати­мемо потреби, що пов'язані зі сферою господарської діяльності. Вони дістали назву економічних потреб.

Економічні потреби—це необхідність у яситтєюх фіагах бажання володіти ними і використовувати за призначенням

Систему особистих економічних потреб подано на Потреби породжуються двома визначальними причинами. Пер­ша має фізіологічний характер, тому що людина як жива істота

Структура особистих економічних потреб

Потребує певних умов і засобів існування. Друга є результатом суспіль­них умов, у яких люди перебувають і виховуються.

Потреби характеризують лише можливість споживання. Однак для того щоб ця можливість перетворилася на дійсність, потрібно мати певні життєві засоби. Величезна роль економічних потреб по­лягає в тому, що вони спонукають людей до дії. Отже, виробництво продукує різнобічні блага, які є необхідною умовою існування роз­витку людського суспільства на будь-якому історичному його щабелі.

У свою чергу, блага, створені у сфері матеріальної життєдіяль­ності, формують різноманітні потреби, які становлять предмет інте­ресу і стають стимулами до праці.

Отже, економічні потреби народжуються насамперед у ви­робництві, в процесі праці та пов'язані з ним.

Задоволення ж економічних потреб відбувається у спожи­ванні, яке відтворює і створює потребу. Завдяки економічним потребам відбувається органічний взаємозв'язок цілей.

Сукупність суспільних потреб можна розглядати під різним ку­том зору. Наприклад, їх поділяють на виробничі (продовжують про­цес виробництва: метал, цемент, обладнання, електроенергія), неви­робничі (спрямовані на забезпечення потреб людини: цукор, хліб, меблі, одяг, послуги).

З урахуванням суб'єкта споживання розрізняють потреби окре­мої людини, сім'ї, колективу підприємств, працівників певної галузі виробництва, жителів певних населених пунктів, суспільства в цілому.

За масштабами і структурою виробництва економічні потреби можна класифікувати на абсолютні, дійсні та фактичні. Абсолютні визначаються максимальним обсягом створюваних у суспільстві ма­теріальних благ і послуг за найсприятливіших умов, які могли б бути спожиті суспільством. Дійсні — такі, що задовольняються при оп­тимальних розмірах виробництва. Фактичні — це ті, що виступа­ють у формах задоволеного попиту.

Економічні потреби, які ми розглянули, — це лише певна частина потреб окремої людини або групи людей, яким належить провідна роль.

ЗАКОН ЗРОСТАННЯ ПОТРЕБ

Продуктивні сили, безперервно розвиваючись, не лише ство­рюють умови для задоволення потреб, які склалися, а й стають грун­том для виникнення нових потреб. Цей процес розвитку суспільного виробництва свідчить про те, що в ньому діє об'єктивний закон зро­стання потреб.

Об 'єктивний закон зростання потреб відображує безперервне зростання маси і різноманітності споживних вартостей в результаті зростання продуктивних сил. Це призводить до зміни структури виробництва і витіснення існуючих потреб новими. Розвиток продуктивних сил, міжнародний поділ праці, спеціалізація сприяють економічному зближен­ню народів різних країн, що веде до збільшення продуктів праці, а отже, до появи нових потреб

Поява нових споживних вартостей спочатку має обмежений ха­рактер. Незважаючи на обмеженість, нові споживні вартості стають суспільною потребою. Оскільки відразу всіх членів суспільства за­безпечити новоствореними споживними вартостями неможливо, між попитом на них і пропозицією виникає суперечність. Остання може бути використана для розвитку виробництва шляхом економічного стимулювання, оскільки потреби не тільки є результатом виробниц­тва, а й впливають на нього. Виробництво завжди в кінцевому підсум­ку пов'язано з потребами, що склалися. Поза потребами неможли­ве й саме виробництво.

Особливо динамічно зростають потреби, змінюється їхня струк­тура в умовах високих темпів розвитку науки і техніки. Завдяки їм економіка набула такого рівня розвитку, що спроможна задовольня­ти не тільки такі важливі життєві потреби, за котрі боролося люд­ство багато століть, як їжа, одяг, житло, охорона здоров'я (первинні потреби), а й потреби, що дістали назву другої групи, які є поро­дженням розвитку особистості та виступають у буденному житті як "потреби вільного часу".

Як продовження науково-технічного прогресу "потреби вільного часу" стають революціонізуючим чинником розвитку людини і ви­робництва. Розвиваючи людину, вони удосконалюють її як інтелек­туальну силу, перетворюють виробництво, змінюють структуру ос­таннього так, щоб випускати все нові й нові види продукції, послуг, які б задовольняли їхніх виробників. У цьому полягає особливість вияву закону зростання потреб в умовах розвитку економіки, що грун­тується на досягненнях науково-технічного прогресу.

Рушійною силою розвитку сучасного суспільства є забезпе­чення умов для безперервного розвитку потреб.

На жаль, ситуація, що склалася в нашій країні, свідчить про су­перечності між потребами населення, які сформувалися на базі до­сягнень нашої економіки, особливо її високорозвинених напрямів — ЕОМ, лазерної техніки, сучасних засобів зв'язку, досягнень світово­го виробництва, науки і техніки та можливостями задоволення їх, обмеженими як загальним рівнем розвитку економіки, так і її струк­турою, зорієнтованою в основному на задоволення виробничих потреб. Ця суперечність може бути вирішена лише завдяки підне­сенню економіки на якісно новий рівень розвитку, зміні спрямова­ності її структури на формування потреб, що забезпечують розвиток людини.

Особливостями вияву закону зростання потреб в економіці роз­винених країн в сучасних умовах є те, що, з одного боку, відбу­вається перехід від масового виробництва і масового споживання до індивідуалізованого. Наприклад, люди хочуть різноманітніше одягатися, враховуючи особливості своєї зовнішності, віку, професії тощо. А з іншого боку, індивідуальні потреби, які динамічно роз­виваються (творчі види праці, фізична культура, спорт, захист на­вколишнього середовища, збереження миру) можуть бути реалізо­вані лише на колективних засадах, спільній діяльності колективів, людей певного регіону, всієї планети. Отже, відбувається одночас­ний процес індивідуалізації та колективізації потреб.

Неухильне зростання потреб людей, колективів, нації висуває перед економікою все складніші завдання. Адже у кожний конкрет­ний період рівень виробництва не дає можливості задовольнити всі потреби всіх суб'єктів економічної діяльності. Це є стимулом як для суб'єктів економічної діяльності, так і для розвитку самої економіки.

ФОРМУВАННЯ ПОТРЕБ

Суспільству дуже важливо знати тенденції та перспективи розвитку потреб: індивідуальних, сімейних, колективних, суспіль­них, їхні структурні зміни. Це не тільки впливатиме на напрями роз­витку виробництва, а й сприятиме тому, щоб людина стала суб'єктом формування потреб, а не лише їхнім пасивним виробником.

Формування потреб, у тому числі економічних, має спрямовува­тися. Суспільство мусить дбати про те, щоб в ньому було якомога менше чинників, що зумовлюють формування потреб, які деформу­ють психологію людини, шкодять її здоров'ю, загрожують життю на землі. Потрібно свідомо і цілеспрямовано через органи державного регулювання, вартісні, правові важелі, а також виховні заходи впли­вати на об'єктивні умови життя людей, розвивати виробничу і соці­альну інфраструктуру, які б спонукали кожного працівника відтво­рювати потреби, спрямовані на всебічний розвиток людини.

Життя довело: якщо виробництво нерозвинене, деформована його структура, немає нормального торговельного, побутового, культур­ного обслуговування, сучасних засобів зв'язку, комунікацій тощо, людина женеться за дефіцитом, намагається придбати престижні то­вари. Регулювати потреби в таких умовах неможливо. Більше того, це призводить до розширення тіньової економіки та спекуляції, ди­ференціації доходів, утвердження споживацької психології. Отже, за­лежно від того, як розвивається виробництво, в суспільстві форму­ються і регулюються потреби.

Наукове обгрунтування економічних потреб має велике практич­не значення. На їх основі можна побудувати соціальні нормативи, тобто науково обгрунтовані показники, що характеризують ступінь розвиненості соціальної сфери, досягнутий рівень реальних доходів, умови праці та побуту, ступінь професійної підготовки і освіти різних соціальних груп населення. Особливо важливо для регулювання роз­витку соціальної сфери обгрунтувати оптимальний споживчий бюд­жет — кількісне вираження життєвих засобів. Його розраховують за нормами і нормативами споживання, що задовольняють розумні, ра­ціональні потреби. Оптимальний споживчий бюджет використову­ють для оцінки досягнутого рівня життя населення та вибору ефек­тивних шляхів його зростання.

Порівняння фактичного споживання з нормами оптимального споживчого бюджету дає можливість визначити ступінь задоволен­ня потреб, виявити незадоволений попит та вжити заходів для роз­витку виробництва і сфери послуг.

Соціальні нормативи мають постійно оновлюватись. Поряд з науково обгрунтованими нормативами можуть розроблятися і нор­мативи, розраховані на мінімальний споживчий бюджет, на основі якого визначають мінімальні рівні заробітної плати, допомоги на дітей, стипендії тощо.

Розробка і застосування науково обгрунтованих соціальних нор­мативів — об'єктивна основа для прискореного розвитку соціальної сфери. Ефективне використання їх є важливим чинником якісних перетворень економіки, змін рівня життя людей.

2 ЕКОНОМІЧНІ ІНТЕРЕСИ: СУТНІСТЬ, ВИДИ, ВЗАЄМОДІЯ

СУБ'ЄКТИ ЕКОНОМІЧНИХ ВІДНОСИН. ЇХНІ ЕКОНОМІЧНІ ІНТЕРЕСИ

Свої економічні потреби людина реалізує у виробництві, вступаючи у певні економічні відносини. Тому пізнати економічні інтереси, їхній об'єкт можна лише через розкриття суб'єктів еконо­мічних відносин.

Суб'єкти економічних відносин — це сторони (фізичні та юри­дичні особи), які вступають у відносини виробництва, розподілу, обміну та споживання. Кожну із сторін, яких завжди є дві (прода­вець і покупець або виробник і споживач) слід розглядати як окре­мого суб'єкта, якому притаманний свій інтерес. Вступаючи у еко­номічні відносини з іншим суб'єктом, він намагається реалізувати цей інтерес (як і той, хто вступає з ним у відносини).

Суб'єктами економічних відносин є як індивід, так і різні соці­альні спільноти (підприємство, товариство, асоціація, кооператив тощо), а також держава в цілому. Адже цілком очевидно, що в еко­номічні зв'язки вступають не тільки фізичні, а й юридичні (фірма з фірмою або фірма з індивідумом) особи. Економічні відносини з приводу різного роду форм виробничого, наукового, технічного та іншого співробітництва, торгівлі існують також між державами.

Суб'єкти економічних відносин обов'язково мають бути власни­ками. Мова йде передусім про індивідуальну власність людини на суспільно-виробничу силу її особистої праці (здібності, знання, до­свід, носієм яких є кожна людина). Це зумовлює виключне право кожної людини вільно розпоряджатися своєю продуктивною силою, використовувати її цінності у власних інтересах. Водночас певні суб'єкти мають у своєму розпорядженні засоби виробництва, вико­ристовують їх на свій розсуд, розпоряджаються створеними у про­цесі трудової діяльності благами: споживають, продають, викорис­товують на розвиток виробництва. Ними можуть бути окремі інди­віди, сім'ї, підприємства, громадські організації.

Становище суб'єктів економічних відносин постійно змінюєть­ся, адже їхній розвиток залежить від рівня розвитку продуктивних сил. Розвиваючись разом з останніми, вони активно впливають на них через свої інтереси.

Досвід переконав, що уявлення про економічні відносини, їхні суб'єкти, що начебто спрощуються в процесі економічного розвит­ку, як це було донедавна, є хибним. Процеси, що відбуваються у ре­альному житті, свідчать про зворотнє, тобто про ускладнення еконо­мічної структури суспільства. Витіснення багатоманітних форм гос­подарювання (особистих, приватних, сімейних, колективних) під­приємствами, заснованими на державній формі власності, паралізу­вало економічне життя багатьох суб'єктів виробничих відносин, не давало змоги реалізувати їхні інтереси повною мірою. Це стримува­ло розвиток економіки.

"Включити" всіх суб'єктів виробничих відносин, їхні інтереси в економічне життя, надати динамізму суспільному виробництву, вивести економіку країни на якісно новий рівень — найважливіше завдання. Його можна вирішити не підпорядкуванням одних інтересів, а поєднанням різнобічних інтересів усіх суб'єктів господарювання.

Відповідно до конкретного історичного характеру економічних

І потреб економічні інтереси як форма їхньої реалізації також мають історичний характер. Історична форма і соціальна зумовленість еко­номічних інтересів у кожному суспільстві визначаються відносина­ми виробництва, розподілу, обміну і споживання, які, в свою чергу, залежать від рівня розвитку продуктивних сил. Водночас у певній історичній системі виробничих відносин люди займають різне ста­новище, що зумовлює характер їхньої діяльності, їхні потреби та інте­реси.

Економічний інтерес — це вигода, якої досягають у процесі реалізації економічних відносин. Вона забезпечує само­стійність, саморозвиток суб'єкта, тобто створення умов, достатніх для його відтворення на рівні прогресивних соці­ально-економічних досягнень. Якщо економічні відносини не реалізують економічних інтересів, суб'єкти намагаються досягти своєї вигоди поза економічними відносинами (пору­шують закони, розвивають тіньову економіку, займаються спекуляцією, крадуть тощо)

Інтереси мають економічний сенс, якщо вони задовольняються.

ВИДИ ЕКОНОМІЧНИХ ІНТЕРЕСІВ, ВЗАЄМОДІЯ ЇХ

Економічні інтереси утворюють складну і багатоманітну си­стему, яку можна класифікувати за різними критеріями .

Система економічних інтересів

Соціальним суб'єктом вираження економічного інтересу є індивід, сім'я, колектив (група), люди, які проживають у певному регіоні, клас, суспільство, а кінцевим об'єктом вираження економічного інтере­су — результат (продукт, послуга, інформація тощо) суспільного ви­робництва, який спрямовується на задоволення цієї потреби, з при­воду якої й складаються конкретні відносини між людьми.

Кожний суб'єкт економічних відносин є носієм конкретного інте­ресу. Скільки суб'єктів економічних відносин, стільки і економіч­них інтересів. Сукупність їх утворює систему.

За ознакою суб'єктності розрізняють особисті, колективні, суспільні інтереси.

Економічні інтереси можна класифікувати і за іншими крите­ріями. За важливістю виділяють: головні та другорядні; за часовою ознакою — поточні та перспективні; за об'єктом інтересів — май­нові, фінансові, інтелектуальні, інтереси режиму праці та вільного часу, комфорту, умов праці та життя; за ступенем усвідомлення — дійсні та помилкові.

Проте система економічних інтересів суспільства завжди супе­речлива. Інтереси конкретних індивідумів (підприємця і наймано­го робітника, продавця і покупця), підприємств (того, що виробляє продукцію і що її купує), підприємства і держави (підприємство зацікавлене в тому, щоб платити менший податок) не завжди збіга­ються.

Суперечності інтересів мають як суб'єктивну, так і об'єк­тивну основу.

Перша пов'язана з виявами суб'єктивізму і волюнтаризму. Друга заснована на відмінностях в економічному становищі різних суб'єктів.

У реальному житті єдності інтересів досягають через реалізацію кожного з них в процесі їхньої взаємодії та взаємореалізації. Особи­стий інтерес найманого працівника не можна реалізувати, якщо не буде реалізовано інтерес підприємства, на якому він працює. Отже, мають бути реалізовані інтереси підприємця, споживачів продукції, суспільства в цілому. Незважаючи на те, що кожний вид економіч­них інтересів є персоніфікованим, відокремленим, грунтується на певній потребі, він органічно пов'язаний з колективним і суспіль­ним інтересом. Це створює підґрунтя для єдності визначальних (головних) інтересів і відбивається у меті виробництва.